Божена Аксаміт – відома польська журналістка, чия робота тісно пов’язана з Ґданськом. Її знають як репортерку та авторку книг. Тріумф у багатьох журналістських преміях тільки підтверджує її талант та здатність до створення великих видань, пише gdansk1.one.
Біографія
Божена Аксаміт народилася і виросла в Болеславці. Згодом вона поїхала на навчання у Тримісто, де й залишилася. Поступово вона отримувала більше знань та стала великим знавцем Ґданська, Сопота та Кашубії. У цих місцевостях репортерці було відомо про практично кожен будинок, тим паче вулицю.
За роки роботи у Gazeta Wyborcza їй вдається дізнатися подробиці життя еліт у Ґданську. Журналістка виявилася джерелом знань щодо діяльності місцевих чиновників та представників криміналу.
Божена особливо знала й стан справ у церковному середовищі, яке у країні відіграє важливе значення. В останні роки життя журналістка зосередилася на розслідуванні педофілії серед католицького духовенства. Вона мала про це багато знань. Жінка планувала створити ширше дослідження, присвячене педофілії, а також написати нову роботу разом з Пьотром Глуховським.
Аксаміт не завжди можна було асоціювати з журналісткою. Закінчила океанографію у Ґданському університеті. Також вона працювала як дизайнерка комп’ютерної графіки, але її справжнім покликанням виявилася журналістика. Цікавила її і психологія.
Жінка була начитаною і допитливою. Це змусило її читачів вивчати твори, а особливо інтерв’ю, дуже ретельно та дізнаватися щодо суті речей, відкриваючи важливі, приховані пласти явищ і людських характерів. Вона була неймовірно допитливою, але водночас лояльною та доброю до своїх співрозмовників та інформаторів. Божену знають і як безстрашну та цілеспрямовану особистість. Жінка не боялася розмовляти наодинці навіть з гангстерами та представниками кримінального світу Ґданська та й інших польських міст. Аксаміт не подобалося, коли її називали журналістом-розслідувачем, оскільки повністю себе не асоціювала з цим напрямком, але критики та фахівці вважають, що насправді вона була саме такою.
Робота
Божена Аксаміт переважно завжди зосереджувалася на тому, щоб вислухати біль, ніж оцінювати його та розбирати його у своїх матеріалах. Вона писала гострі репортажі та потужні інтерв’ю, які виявлялися в епіцентрі уваги суспільства.
Кілька років працювала в ґданському відділенні Gazeta Wyborcza дизайнером комп’ютерної графіки, але згодом вирішила почати все заново. У червні 2005 року вона сказала Пьотру Глуховському, віцепрезиденту додатку Tri-City видання: «Мені набридла ця робота, ви повинні перевести мене на журналіста».
Спочатку Божена почала створювати великі статті разом із Глуховським. Після того як він пішов до варшавської редакції, публікувала їх у виданні журналу Tri-City, нарешті у «Великому форматі». Її репортажі та інтерв’ю також публікувалися в Gazeta Wyborcza Christmas Magazine, Wysokie Obcasy Extra та Wysokie Obcasy.
Журналіста у своїх роботах підіймала доволі складні та суперечливі теми, що часто потребувало кількох тижнів, а то й місяців журналістського розслідування. У фахівчині можна простежити й наявність матеріалів щодо вбивць, підлітків, які зазнали сексуального насильства, а також історії школярів, яких батьки залишили на заробітках.
Ева Вєчорек, редактор Wysokie Obcasy, згадувала її діяльність. Виявилося, що Божена зосереджувалася на тому, щоб вислухати тих, хто постраждав, ніж судити тих, хто завдав бід.
“У неї було надмірне співчуття”, – розповідала Ева.
У другій половині 2010-х років вона вже була хвора на ракове захворювання. Напередодні вручення нагороди MediaTory її стан покращився. Вона жартувала зі сцени щодо своїх книг та сподівалася на краще.
Книги
Талановита полька згодом стала автором книги про легендарний лайнер – «Баторій. Зірки, скандали і кохання на трансатлантичному лайнері», яка вийшла у 2015 році. Тоді разом із Глуховським вона розслідувала злочини банди сутенерів на території Ґданська. Автори роботи отримали нагороду MediaTory за відповідні викриття.
Журналістка опублікувала свій найвідоміший та останній репортаж «Таємниця святої Бріджит». Розкриття сексуальних злочинів монсеньйора Генріка Янковського стало загальнонаціональним шоком. У середині серпня 2019 року в книгарні потрапила остання її робота, написана нею у співавторстві, – «Узурпатор» про отця Янковського.
У статті йшлося щодо подробиць жахливого репортажу. У ньому була представлена історія дівчини, яку викрали радянські солдати. Її неодноразово зґвалтували, а згодом вивезли до СРСР. Історія відкрила правду про отця Генрика Янковського. Стаття під назвою «Таємниці святої Бригіти» набула широкого розголосу по всій Польщі.
Журналістка особливо добре розбиралася в церковних справах, а в останні роки вона зосередилася на розслідуванні педофілії серед католицького духовенства. Аксаміт мала про це багато знань. Представниця ЗМІ мала намір створити ширше дослідження, присвячене педофілії, і написати (разом з Пьотром Глуховським) книгу про Янковського.
Останні роки життя та смерть
Померла Божена Аксаміт опівдні 1 лютого 2019 року у віці 52 років. ЇЇ називали неповторною та непересічною особистістю.
Видатна журналістка страждала на рак. Вона з надзвичайною гідністю та спокоєм проходила випробування, що випали на її долю. Саме за ці риси характеру її любили та захоплювалися нею.
Після смерті Божени її колеги жваво обговорювали діяльність журналістки. Певні спогади модна виділити окремо:
- “Вона ніколи не відпускала. Можна сказати, що одні журналісти працюють із пристрасті, інші з цікавості. Божена писала про те, що дуже розлючена – щось її дратує, а у висновку – те, що мусить розуміти. Вона була експансивною в репортажах і в житті, в тому сенсі, що займала простір усією своєю суттю. Репортери зазвичай заходять до нашої редакції тихо, а журналістка з тріском вривається. Іноді ми закривалися від його експансивності. Це було дуже чарівно”, – сказав Марцін Конці з Gazeta Wyborcza
- “Польська журналістика зазнала величезних втрат”, — писав у Twitter Бартош Т. Вєлінський з GW
- “Пішла чудова репортерка”, – прокоментував Бертольд Кіттель з TVN.
Божена уособлювала надзвичайну теплоту й дивовижну прямоту у спілкуванні з людьми. Її риси характеру, як пригадували очевидці, надзвичайно досконало доповнювали один одного. Щирість та надзвичайна манера розмовляти змушували читачів ретельно стежити за її діяльністю та вивчати матеріали. Рідкісний дар створювати дружбу у неї також був. Не дивно, що вона зібрала навколо себе групу з десяток дуже цікавих, але водночас дуже різних людей. Всі вони були її друзями та подружилися між собою.
ЇЇ вони оплакували близькі разом із чоловіком Томашем Ясинським та донькою Веронікою. Залишиться пам’ять про видатну журналістку назавжди. Вона була єдиною та неповторною у своїй манері виклади матеріали на резонансні теми.
До останніх днів життя вона завжди працювала у журналістській сфері. Померла від раку Божена 1 лютого 2019 року під час роботи над «Узурпатором». Після світської церемонії похорону в храмі святої Яни в Ґданську, її прах похований на міському кладовищі в Сопоті.