Чому не збереглася біблійна Вавилонська вежа? Бо вона була виготовлена із саману — глиняної необпаленої цегли. З того часу людство придумало і вдосконалило багато інноваційних будівельних матеріалів, проте найпрактичнішим і найчастіше використовуваним матеріалом для будівництва різноманітних споруд була цегла, пише сайт gdansk1.one. Гданськ як торгове місто теж з цією метою використовував цеглу. Цікаво дізнатись як відбувався цей процес у регіоні Помор’я.
Цегла для будівництва міст
Історія використання цегли людиною сягає 5 тисяч років. Але оскільки процес виготовлення не був досконалим, то про неї на деякий час забули як недовговічний матеріал. Повернулися до виготовлення цегли в Європі аж в XII столітті. Саме в цей час найактивніше розвивається будівництво міст, формуються нові стилі та вводиться мода на великі вікна, а це було практично неможливо через велику вагу каміння, яке було основним будівельним матеріалом. Тому це ставило нові виклики перед архітекторами, які мали шукати вихід із ситуації. Спробували вже відому цеглу випалювати при високих температурах і це дало результат. В результаті отримали легкий, відносно недорогий і менш трудомісткий матеріал, ніж камінь. Це дало змогу реалізувати фантастичні архітектурні проєкти, які до того часу здавалися химерно далекими. До наших днів збереглось достатньо багато тогочасних споруд, які митці зараз називають “цегляною готикою”.
Гданська цегла
Цегла для Ганзейського союзу, до якого входив і Гданськ в Середньовіччі, була основним будівельним матеріалом. Для цього були всі умови: довкола міста є родовища глини, яка якнайкраще підходить для виготовлення цегли. І сьогодні в регіоні є великі ями, які залишились після викопування сировини для її виготовлення. Глину одразу на місці очищали від зайвого: каміння, коріння та інших вкраплень, набирали у великі бочки та заливали водою. Далі їх транспортували до осередків, де власне відбувалася подальша обробка. Місце, де відбувалось випалення глини, мало бути доволі великим, оскільки весь технологічний процес був довготривалим, а запит виготовлення об’ємів цегли був великим, тому поки кінцеву продукцію вивозили, потрібен був простір. Після доставлення її інші працівники ретельно перемішували змочену глину до однорідної консистенції, фасували в спеціальні форми, змащуючи їх водою, щоб уникнути прилипання.
Слід зазначити, що перед масовим використанням цегли для розбудови міста тодішньою владою було офіційно затверджено розміри цегли, такий собі своєрідний середньовічний ГОСТ. Це було зроблено для того, щоб фасади міста виглядали однаково. Хоча могли бути і індивідуальні замовлення, вони коштували дорожче, оскільки потрібно було виготовити спеціальні розміри, відповідно до замовлення.
Після розфасовування глину у формах ущільнювали й залишали під відкритим сонцем, а потім для захисту від дощу під навісами для просушування на декілька тижнів.
Після просушування цеглинки поміщали в спеціальні печі, розпалювали вогнище і кілька днів безперервно підтримували вогонь. Це вимагало ретельного контролю, оскільки температура мала бути високою, приблизно 900-100 ºС, і стабільною. Послабити вогонь — означало втратити всю партію, оскільки цегла ставала крихкою і не годилася для будівництва. Тому для цієї роботи відбирались найвідповідальніші та досвідчені цеглярі. Після остигання цеглу виймали з печі і доставляли на будівництво. Цей процес був беззупинним, вимагав залучення великої кількості працівників та займав багато часу. Звичайно, весь час процес намагались удосконалити та механізувати, але аж в ХІХ столітті з винайденням преса та кільцевої печі виготовлення стало менш ручним і трудомістким. Трохи пізніше почали виготовляти клінкерну цеглу, яку використовували для оздоблення фасадів.
Середньовічний Гданськ був побудований з цегли. Практично для побудови всіх будівель міста використовувався цей матеріал. Щоб побачити масштаби використання цього матеріалу, наведемо приклад. Будівля Школи фехтування XVII століття була зведена зі 620 тисяч цеглин. І це всього одна будова і не найбільша в місті. Можна лише уявити, яку колосальну роботу провели гданці для розбудови міста.
Після Другої світової війни, на жаль, більшість історичних будівель було знищено. Але поруйноване місто знову відбудовувалося цеглою.
Матеріал крізь віки
Як бачимо, в процесі історичного розвитку виготовлення цегли для Гданська було важливим ремеслом. Це дозволяло створити робочі місця для жителів Гданська та сприяло розбудові міста і перетворенню його на прекрасне європейське поселення зі своїми архітектурними та естетичними вподобаннями. І хоча, на превеликий жаль, значну частину цих історичних будівель було втрачено, то власне це було не через недовговічність матеріалу, з якого вони були збудовані, а тільки через людський чинник, в основному через воєнні дії Другої світової війни. Однак і сьогодні залишились будівлі, які нагадують про велич людської праці, колосальних зусиль, які були докладені для розбудови міста.