Ефектний “Континенталь”: єдиний польський готель у Вільному місті

Готель “Континенталь” у Ґданську відомий не тільки у Польщі, але й за її межами. Заклад особливим чином увійшов в історію польської громади міста. Наприкінці XIX століття його збудували на нових ділянках, утворених після вирівнювання старих бастіонів і засипання рову. Згодом створили й комплекс репрезентативних будівель, пише gdansk1.one.

Будівництво 

Наприкінці ХІХ століття містобудівний образ Ґданська почав динамічно змінюватися – головним чином через остаточну згоду військової влади на знесення західного, внутрішнього поясу укріплень. Старі бастіони зникли за кілька років. Рів засипали ґрунтом, отриманим від їх розрівнювання. Таким чином у центрі міста виникла відносно широка смуга землі, що дало поштовх низці нових цивільних інвестицій (сама армія зарезервувала для своїх потреб лише частину землі в районі сьогоднішньої вулиці Яна Августинського. 

Наприкінці XIX та на початку XX століть були зведені побудували фактично цілий новий квартал. Будувалися й нові громадські споруди, як-от Головний залізничний вокзал чи будівля Головного штабу 17-го армійського корпусу (нині Нова ратуша). У такому представницькому районі з хорошим сполученням швидко були побудовані не лише представницькі багатоквартирні будинки, а й найкращі готелі міста.

Серед знаменитих Danziger Hofu (1898) та Reichshofu (1899) був й готель “Континенталь”. Його ввели в експлуатацію 120 років тому, 20 червня 1899 року, після трьох років будівництва. Він стояв майже навпроти Головного залізничного вокзалу. Спочатку в готелі було всього 35 номерів. Після реконструкції (1914 рік) їх кількість зросла до 90 (120 ліжок).

Значення для польської громади

Після Першої світової війни готель продали польській компанії, зареєстрованій у Вільному місті. У цей період місцева преса неодноразово звертала увагу на “полонізацію” самого Ґданська чи Сопота. Ці голоси не мали реального висвітлення, вони були радше істеричною реакцією німецьких націоналістичних кіл, які не могли змиритися з новою політичною ситуацією в Ґданську.

На початку 1920-х років можна було помітити купівлю деякої нерухомості польськими громадянами (найчастіше як форму капіталовкладень, наприклад, на постачання армії під час Першої світової війни), цей процес ніколи не спонукав польських власників до домінувати у Вільному місті. Зазвичай через кілька років вони перепродували майно. Насправді польська громада в Ґданську була економічно слабкою, а серед місцевих поляків було мало великих підприємців.

Найбільше значення відіграло поглинання польським капіталом готелю “Континенталь”. У 1924 році горище було пристосовано для потреб готелю, і таким чином кількість номерів зросла до 100. Приміщення отримало нову важливу функцію. Саме там 11 липня 1922 року було створено Польське товариство друзів науки і мистецтва, а менш ніж через три місяці (15 вересня) відбулося перше засідання правління нового польського спортивного клубу, відомого “Геданія”. 

У готелі згодом розташовувалася також редакція найважливішого друкованого органу місцевих поляків – Gazeta Gdańska. Наприкінці 1920-х років в приміщенні готелю відкрито офіс польського Orbis. “Континенталь” завжди дуже рекомендували польським туристам, хоча не всі могли собі дозволити там зупинитися.

Візит японського княжого подружжя

На початку ХХ століття, як й загалом протягом усього міжвоєнного періоду,  й “Континенталь” вважався одним із найкращих готелів. Заклад рекламував чудовий ресторан і кафе, що спеціалізуються на “варшавській та віденській кухні”. 

Мабуть, найповажнішими гостями, які зупинялися на його порозі, було японське княже подружжя – брат тодішнього японського імператора Хірохіто – принц Такамацу з дружиною Кікуко. Члени імператорської родини прибули до Гданська вдень у неділю, 12 жовтня 1930 року. Вони прибули з Гдині, де їм показали, серед іншого, морського порту (принц Такамацу був командувачем японського флоту). Раніше подружжя  відвідало Варшаву. 

У готелі “Континенталь” взяли кращих з квартири, а герцогський персонал (супроводжуючі придворні чиновники та японські офіцери) суміжні кімнати на першому поверсі. Наступного дня вони відвідали Ґданськ і виїхали наступного дня (14 жовтня). 

На час прийому княжого подружжя на фасаді “Континенталю” вивісили японський прапор, а гданська поліція встановила перед входом поліцейську станцію. Очевидно, що таких поважних гостей особисто зустрічав у готелі директор Пьотр Бресінський.

Острівець усього польського 

Саме Бресінський обійняв посаду директора “Континенталь” у Ґданську не пізніше 1930 року, а не 1934 року, як інколи стверджують певні джерела. За його правління готель зміцнив свої позиції на готельному ринку міста (у 1934 році було відремонтовано фасад усієї будівлі). Значення готелю зросло також у зв’язку з прогресуючою нацифікацією суспільного життя та простору Вільного міста.

“Континенталь” був одним із “острівців польськості” серед німецького населення міста, де польські активісти ще могли зустрічатися без особливих перешкод. Заклад приймав (на відміну від більшості інших готелів) єврейських іммігрантів до того, як вони залишили територію Вільного міста.

Через свою активність у міжвоєнний період і (або, можливо, насамперед) через участь у Великопольському повстанні Бресінський був заарештований німцями після початку Другої світової війни. Він помер у 1940 році в Штутгофі у віці 70 років. Його готель – як постпольську власність – заволодів німецький рейх. Проте функції готелю зберегли, зберігши й назву. Будівля була зруйнована в 1945 році під час боїв за місто. Зрештою його руїни знесли, і сьогодні від нього не залишилося жодного сліду.

Велика війна зупинила розвиток Ґданська на чотири роки. Однак незабаром курортні знову почали працювати, а список пропонованих розваг поповнився новими пунктами. Головне місто Помор’я, на відміну від інших того часу, ніколи не пустувало. Влада, вживаючи всіх необхідних заходів, намагалася максимально намагалася зробити туристичний сезон тривалим.

Місто залишалося елітним курортом, і хоча в 1930-х роках туризм ставав популярним серед дедалі ширшого соціального класу, суспільство все ще в основному складалося з інтелігенції. 

Втрати серед населення під час Великої війни були частково компенсовані, але для цього знадобилося десятки років. У 1939 році у місті проживало 250 тисяч мешканців. Тільки у 60-х роках рівень населення вийшов на довоєнні показники.

Готельна галузь також поступово відновлювалася. Попит на обслуговування та лише невеликий відсоток працівників, які проживають у місті, сприяли значній перевазі жінок, частка яких у загальній чисельності населення становила 59%. Визначити національний склад цієї спільноти дуже проблематично. Поляки, які мешкали в Ґданську, часто добровільно піддавалися процесу германізації, а слабка місцева польська інтелігенція була не в змозі цьому протистояти. Саме німці займали найважливіші функції і водночас становили найбільшу групу власників міста.

У 1939 році певний період у готелі інтернувалися польські офіцери з підрозділу, розташованого на території Вестерплатте. Наприкінці Другої світової війни внаслідок бойових дій готель був зруйнований.

More from author

Поява та виробництво цегли у Ґданську

Цегла – надзвичайно поширений і дуже давній будівельний матеріал. Історія її виробництва сягає тисячі років. Можливо, навіть стільки ж, скільки існування нашої цивілізації. Загальновідомо,...

Від поттера до чинбаря: забуті професії Ґданська

Світ розвивається, а з плином часу з'являється більше професій та різних винаходів. Швець, муляр чи слюсар – спеціалізовані фахівці часто допомагають нам у критичних...

Мрія про Голлівуд: як стати кіномонтажером 

Професія кіномонтажера у Ґданську досить популярна та має попит як й у всій Польщі. Редагування відео для початківців — справжнє випробування, тому варто ретельно...
.,.,.,.