Комуністична пропаганда завжди зображувала відомі світові бренди, такі як “Coca-Cola”, “Pepsi”, “McDonald’s” та інші, як символ американського імперіалізму та Заходу, що “прогниває”. Проте у суспільній свідомості вони завжди асоціювалися з сучасністю, свободою та навіть деякою розкішшю. Відкриттям чергового популярного ресторану швидкого харчування у місті після стількох років мало кого здивуєш, але раніше для мешканців Триміста це було справжньою феєрією. Усі хотіли спробувати те, що так багато років було недоступним, але спочатку вдавалося це небагатьом, пише gdansk1.one.
Завод “Pepsi-Cola” у Гданську
Після того, як до влади у Гданську прийшов Едвард Гірек, його партія вирішила придбати ліцензію на виготовлення найпопулярніших газованих напоїв “Pepsi” та “Coca-Cola”. Це стало наслідком нової стратегії розвитку країни. Однак перший завод “Coca-Cola” відкрився у Варшаві у липні 1972 року, а через кілька місяців завод “Pepsi-Cola” розпочав свою роботу і у Гданську, у районі Вжещі. Вартість підприємства у Тримісті становила 35 мільйонів злотих.
Завод у Вжещі міг виготовляти близько 10 000 гектолітрів на місяць, що еквівалентно приблизно п’яти мільйонам пляшок ємністю 0,25 л. Проте одразу було очевидно, що досягти такого рівня виробництва буде проблематично – це могло спричинити труднощі у роботі підприємства. Напій відомого світового бренду виготовлявся з концентрату, який до Гданська доставляли з-за кордону. Але основна проблема полягала в обмеженій кількості спеціальних пляшок, які могли витримати високий тиск. Крім того, у будь-який момент могли закінчитися запаси контейнерів та кришок для пляшок.
Незважаючи на це, виробництво “Pepsi” у Гданську процвітало і щодня з заводу виїжджали десятки вантажівок, які були завантажені пляшками газованих напоїв. Виготовлення напою у Вжещі тривало 23 роки, але у 1996 році завод у Тримісті припинив свою діяльність.
Нова епоха у Тримісті
У 1989 році Польщу охопила нова реальність, яка раніше здавалася мрією. Телебачення відкрило доступ до американських програм та почало показувати рекламу товарів, які хотіли мати майже всі. Музика світових зірок ставала доступною, легендарні блокбастери тепер можна було подивитися на касетах, взятих у відеопрокаті, асортимент одягу у магазинах ставав ширшим та яскравішим. І разом із цією новою епохою у Тримісто прийшли заклади, на які містяни так давно чекали, але які не схвалюють дієтологи.
Перший ресторан “McDonald’s” у Тримісті відкрився у серпні 1993 році на Головному залізничному вокзалі Гданська. Про це тоді не говорив хіба що лінивий. Це була настільки вагома подія, що на відкриття закладу запросили священника Хенріка Янковського, який освятив ресторан. Через рік у Гданську відкрилися ще два заклади “McDonald’s” – у районах Вжещ та Олива. Там на відкритті також зібрався натовп перших відвідувачів, серед яких були й відомі особистості.
Не менший ажіотаж викликало відкриття ресторану “Pizza Hut” у Гданську та Гдині у 1990-х роках. Налякані, але зацікавлені містяни з усіх куточків Триміста сходилися на цю подію.
Звичайно, меню тогочасних закладів швидкого харчування кардинально відрізнялося від того, яке почали пропонувати відвідувачам на початку 2000-х років. Відвідувачі “McDonald’s” у Гданську спершу були трохи розгубленими, не знали, як зробити замовлення, і часто виносили з собою звідти контейнери з серветками. Меню обмежувалося гамбургерами, чізбургерами, морозивом та молочними коктейлями. Такий набір можна було придбати усього лише за 31 тисячу тодішніх злотих, що на той момент було відносно доступною сумою.
Період, коли до Триміста приходили світові бренди, з плином часу не здається таким вагомим та масштабним, але він назавжди увійшов в історію цього краю.