Він відомий польський журналіст та публіцист. Під час жовтневої відлиги у Польщі був головним редактором газети Głos Wybrzeża, пише сайт gdansk1.one. Мова йде про гданського громадського діяча Єжи Дзєвіцкі. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо його історію.
Юність
Єжи Дзєвіцкі народився у 1918 році у Вільнюсі. Його батько був відомим місцевим адвокатом, а також секретарем міської ради. Мати була вчителькою. Вже змалку юнак проявляв цікавість до пера. У дитинстві писав різне.
У рідному місті Єжи закінчив неповну школу імені короля Сигізмунда Августа. Після цього прийняв рішення вступити до університету імені Стефана Баторія на юридичний факультет. Планував йти шляхом батька. Проте власні інтереси переважали. У студентські роки Єжи написав перші свої матеріали в громадсько-політичному двотижневику Poprostu.
Життя Дзевінцького змінилось з початком Другої світової війни. Навчатись було складно, а ще важче – писати. Наприкінці війни Єжи разом зі сім’єю переїхав до Гданська у пошуках кращої долі. З цим містом він був пов’язаний до останніх своїх днів.
Кар’єра журналіста
Переїхавши до Гданська, Дзевінцькому вдалось влаштуватись на нічну зміну коректором у місцеву редакцію Dziennik Bałtycki. Згодом він став редактором відділу зв’язків з читачами. Завдяки цій роботі у Єжи зав’язалось чимало нових знайомств, які у майбутньому стали йому у нагоді. Зокрема він дружив з Маріаном Брандисом, Францішеком Феніковським, Лехом Бондковським, Станіславою Флешаровою-Мускат, Болеславом Фацем, Тадеушем Болдуаном тощо.
На деякий час Єжи був змушений переїхати до польської столиці. У Варшаві він працював в одному з відділів Trybuna Ludu. Згодом Єжи Дзєвіцкі повернувся до Варшави, де очолив щоденну газету Głos Wybrzeża. Наприкінці 60-х років Єжи було звільнено з посади головного редактора. Це сталось внаслідок суперечки з Робітничою партією Гданська, а також через те, що журналіст став на захист своїх колег, які були єврейського походження та зазнавали утисків.
Після цього у 70-х роках Єжи почав працювати журналістом у Tygodnik Morski та секретарем у редакції Głos Stoczniowca. На початку 80-х років Дзевінцький прийняв рішення піти на пенсію.
Загалом як журналіста Єжи найбільше цікавили соціальні теми. До прикладу, своїми публікаціями він допомагав сім’ям, які внаслідок війни втратили усе. Також гданський журналіст цікавився культурою. Завдяки цьому у нього було чимало знайомств з польськими письменниками. Разом з ними він входив до Кашубсько-Поморської асоціації. Також Єжи був активним членом гданського відділу Асоціації польських журналістів. У цей період він допомагав сім’ям інтернованих журналістів з Узбережжя.
Завдяки своїй невтомній праці Єжи був неодноразово нагороджений, зокрема Срібним хрестом заслуги, Лицарським хрестом Ордена Відродження Польщі, почесною відзнакою “Заслуги перед Гданською землею”, почесною відзнакою “Заслужений діяч моря”.
Польський журналіст та публіцист Єжи Дзєвіцкі помер у 1985 році. Його поховали на місцевому кладовищі у Гданську.
Загалом усе своє життя Єжи Дзєвіцкі присвятив журналістиці. Можливо, його батьки бачили іншу долю для сина, проте вже навчаючись на юридичному факультеті, він не зрадив власні принципи та бажання. Він пішов за покликом серця. Творив у цій галузі, яка була йому так до вподоби. Чимало труднощів випадали на журналістському шляху у Єжи, проте кожного разу він з гідністю їх долав. Він не боявся висловлювати власну думку та ставати на захист своїх колег. Тож польська історія запам’ятає його як розумного та наполегливого гданського журналіста.